5-клас

Тема : Технологія обробки текстильних матеріалів машинним способом.

1. Види швейних виробів. Конструкційні матеріали. Будова тканини. Лицьовий та виворотній бік тканини.

2. Ознайомлення з будовою швейної машини. Підготовка швейної машини до роботи. ТБ(Техніка безпеки)

3. Види машинних швів. Виконання швів.

4 Художнє конструювання. Створення ескізу виробу.

5.Технічне конструювання. Масштаб. Лінії креслення.

6. Виготовлення креслення виробу. Розкладання викрійки на тканині.

7. Розкроювання виробу

8. Пошиття виробу. Остаточна обробка. ВТО (Волого-теплова обробка)

1. Швейний виріб – це виріб, виготовлений за умов швейного виробництва із усіх видів матеріалів, призначених для одягу та білизняних виробів.

Види білизняних виробів.

Білизняні вироби є об’єктом технологічної діяльності. Залеж­но від призначення білизняні вироби поділяють на кілька груп:

Види білизни
постільна	натільна	столова
підодіяльник	труси	скатертина
простирадло	майка	рушник
наволочка	футболка	фартух

Білизну шиють із бавовняних, лляних і напівлляних тканин, для яких характерні повітропроникність, м’якість, міцність. Вони легко мнуться та прасуються, добре перуться, вбирають вологу та пил. Тканину для пошиття вибирають залежно від моделі швейного виробу і її призначення.

Конструкційні матеріали. Текстильні волокна. Будова тканини.

        Проектуючи вироби для виготовлення, треба вміти розрізняти найвідоміші види матеріалів, знати їх основні властивості, вміти добирати матеріали для виготовлення певного виробу. Найпоширеніші серед них – це деревина, метал, папір, картон, тканина, гума, пластмаси, скло.

У швейному та меблевому виробництві, транспорті, будівництві тощо досить широко використовують тканини. З них виготовляють одяг, взуття, меблі, спортивні товари, прикраси для інтер’єру.

       За своїми властивостями та зовнішнім виглядом, кольором і фактурою тканини дуже різноманітні. Вони добре зберігають тепло, пропускають повітря, вбирають вологу, легко ріжуться різними інструментами, добре піддаються драпіруванню, зминанню, згинанню тощо.

       Якщо із тканини висмикнути ниточку, розпушити її, то можна побачити, що вона складається із великої кількості маленьких, тоненьких і гнучких ворсинок , що називають волокнами. Волокна бувають натуральні і хімічні. Натуральні волокна нам дає сама природа, а хімічні отримують шляхом переробки різних матеріалів, таких як деревини, вугілля, нафти, газу. В свою чергу натуральні волокна бувають рослинного (льон, бавовна, коноплі, кропива, джут, кенаф), тваринного (шерсть тварин та шовк) та мінерального (азбест) походження.

Волокна, з яких виготовляють тканини, нитки, пряжу називають текстильними. Процес виготовлення тканини називають ткацтвом. Тканина складається із двох видів ниток, що певним чином переплетені між собою, створюючи малюнок. Нитки, що розташовані вздовж сувою тканини називають поздовжніми або основою, а нитки, що розташовані впоперек сувою тканини називають поперечними – утоку (піткання). При виготовленні тканини, нитка утоку в кінці кожного ряду не обривається, а повертається у зворотній бік, утворюючи не обсипний край який називають – пруг. Відстань між пругами становить ширину тканини.      

       Тканина має два різних між собою боки. Тож працюючи з нею треба вміти їх відрізняти.

Ознаки лицьового і виворітного боків тканини:

·        У тканині з вибитим малюнком на лицьовому боці малюнок чіткий, яскравий.

·        Гладко фарбовані тканини з лицьового боку більш гладкі, без вузликів, петельок, кінців ниток.

·        Тканини з гладкою блискучою поверхнею мають блискучий лицьовий бік та матовий виворітний.

·        У ворсових тканинах з лицьового боку ворс довший, кращий ніж з виворітного, де його може не бути зовсім.

Способи визначення напрямку ниток  в тканині

За пружком: вздовж пружка – нитка основи, впоперек – піткання.

На розтяг: нитка основи – натягнута, піткання – ні.

За звуком: при різкому розтягуванні за ниткою основи – звук дзвінкий, а за ниткою піткання – глухий.

За зовнішнім виглядом ниток: нитка основи – тонша і рівніша, а піткання – більш хвиляста, нерівномірна.

2. Ознайомлення з будовою швейної машини. Заправлення машини. 

 ТБ(Техніка безпеки)

Швейна маши́на  (англ. sewing machine) — технічний пристрій для виконання процесів з'єднання, скріплення або обробки деталей швацьких виробів.
Швейні машини бувають:
- з ручним приводом
-з ножним приводом
-електричні

Історія виникнення швейної машини

Будова ножного приводу швейної машини

 1 - головний вал, 2 - шків махового колеса, 3 - ремень, 4 - пускове колесо, 5 - відводка, 6 - щиток, 7 - кривошип, 8 - шатун, 9 - педаль

Підготовка швейної машини до роботи.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА № 1

Заправка нижньої нитки

Послідовність виконання:

1.  Перевірити положення голки на швейній машині. Вона повинна и у верхньому крайньому положенні.

2.         Встановити шпульку з намотаною ниткою в шпульний ковпачок.

3.  Притримуючи шпульку пальцем лівої руки, затягнути нитку в косий проріз і протягнути під пластинчату пружину.

4.       Відсунути засувну пластину швейної машини.

5.    Заправлений шпульний ковпачок вставити на стержень в
шпульному гнізді.

6. Закрити засувну пластину.

7. Вивести нижню нитку наверх.

Для цього лівою рукою притримувати кінець верхньої нитки, а правою - обертати махове колесо на себе, щоб голка увійшла в отвір голкової пластини і вийшла з нього (голка повинна знаходитись у верхньому крайньому положенні). Після цього потягнути лівою рукою верхню нитку - у отворі в голковій пластині повинна появитися петля, утворена нижньою ниткою.

Петлю витягнути.

8.  Кінці обох ниток відвести за лапку.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА № 2   Заправка верхньої нитки

Послідовність виконання:

1.   Котушку  з нитками надіти на котушковий  стержень,  який
знаходиться на рукаві швейної машини.

2.  Ниткопритягувач і голку поставити у верхнє крайнє положення,
покрутивши махове колесо на себе.

3.    Нитку  з   котушки  протягнути  вліво   і  пропустити   її  через
             нитконаправлювач.

4.  Підвести нитку із заднього боку під регулятором натягу верхньої
           нитки, затягнувши її між шайбами.

5 Просилити нитку у вушко ниткопритягувача.

6.  Закласти нитку за гачок нитконапраклювача.

7.          Просилити нитку у вушко голки зі сторони довгого жолобка і залишити                  

      кінець нитки завдовжки 8-10 см.

 

3. Види машинних швів. Виконання швів.

Подвіний шов

4. Художнє конструювання. Створення ескізу виробу.
Художнє конструювання — новий метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого має забезпечувати високу якість продукції. Основною метою художнього конструювання є активне вдосконалювання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини.
Одним з етапів художнбого конструювання є створення
Ескіз- це попередній начерк малюнок виробу.

5. Технічне конструювання. Масштаб. 
Лінії креслення.

Технічне конструювання – це процес розробки конструкції майбутнього виробу, який є важливою складовою процесу проектування виробу.

Конструювання швейного виробу – процес виготовлення креслення й викрійки виробу за знятими мірками.

   Основними видами креслярської документації є креслення, технічний рисунок.

Креслення – це графічне зображення виробу або його складової частини із зазначенням розмірів, масштабу та інших даних, необхідних для його виготовлення і контролю. Креслення виконують за допомогою креслярських інструментів – простого олівця, лінійки, косинця, циркуля або комп'ютерним способом 

Існують єдині правила оформлення креслень, встановлені державними стандартами. Креслення виконують лініями різної товщини і начерку. Кожна лінія має своє призначення. Основні лінії креслення, їх призначення та правила виконання  зображені в таблиці 

Оскільки навколишні предмети не завжди можна зобразити на аркуші паперу в натуральну величину, застосовують збільшення або зменшення зображення. Отже, якщо зображення дуже об'ємне або дрібне, то воно виконується в масштабі.
Масштаб –показує в скількі разів зменшено або збільшено зображення на кресленні по відношенню до дійсних розмірів предмету.

Лінії креслення

6. Виготовлення креслення виробу. Розкладання викрійки на тканині.

  Так як сьогодня ми живемо в умовах пандемії, я вирішила, що актуальним буде навчитися шити захисні маски . Маска буде двох розмірів у варіанті 1: доросла та дитяча, двошарова, на резинових навушниках. Щоб зробити викрійку маски, нам потрібно листок паперу А4, лінійка, олівець простий.

Варіант 1

Варіант 2

Деталей буде 2 шт, кожна має згин. Тому тканину ми будемо складати вдвоє, всередину лицовим боком. Причому одна з двох деталей буде трохи меньша на згин, що показаний штриховою лінією на кресленні. Це підгин тканини для резинки.

Коли креслення готові, вірізаємо їх ножицями по контуру та робимо розкладку на тканині, сколюємо та крейдуємо (обводимо контур), додаємо припуски на шви (+ 5 мм)

8. Пошиття виробу. Остаточна обробка. 

ВТО (Волого-теплова обробка).

Волого- теплова обробка вирорбу: 

Параграф підручника №8 ст  43-50.

Перелік робіт: Захисна маска.

Якщо вдома немає швейної машини, виріб  можна виконати за допомогою ручних швів!!!

Проектні роботи та  конспект основної теми у зошиті потрібно здати не пізніше 27 травня 2020 р!!!

Фото готових виробів для оцінювання можна надсилати

 на вайбер  (093-876-28-29). Вкажіть прізвище, ім"я та клас. Дякую!